"Хоч  українське та російське   керівництво  запевняє у  стратегічному  партнерстві  та добросусідських  відносинах, Російська Федерація продовжує застосовувати агресивну економічну політику щодо України.  Зважаючи на енергозатратність та залежність народного господарства від постачання енергоресурсів вважаємо ці маніпуляції  енергетичним шантажем.

Геоекономічна політика Росії спрямована на побудову нової імперії, шляхом до  якої є створення так званої  "Європейської газової імперії".

Без перебільшення можна стверджувати, що з північно-східним сусідом у нас триває економічна війна, форми й методи якої різноманітні: торгівельні, газові, антидемпінгові.

Влада повинна рішуче відреагувати на нову атаку, адже ці дії  стосуються  енергетичної безпеки, економічної незалежності  держави. Після підвищення ціни на газ під загрозою опинились стратегічно важливі підприємства хімічної, металургійної та машинобудівної промисловостей.

Підвищення ціни  газу, як і в  грудні 2006 року, вдарить безпосередньо по пересічному українцеві. Вартість газу закладена у ціну продукції, що спричинить подорожчання товарів першої необхідності.  Відповідно, зросте рівень інфляції.

ВО "Свобода"   ще у 2005 році у своїй  Програмі захисту українців наголошувала на  необхідності термінової  диверсифікації джерел постачання газу в Україну.

Постають  питання:

Чому при встановленні нової ціни, вартість газу для України підвищилась на 40%, а ставка на транзит для РФ зросла лише на 6%?

Чому і як ринкова ціна на газ була встановлена в сумі 179,5 дол. США за 1000 м. куб.?

В цій кризовій ситуації є лише два способи  зменшити  залежність від агресивного сусіда. Перший - це збільшити видобуток власного палива. До 2015 року частку видобутку власного газу необхідно довести до 50%. Ліцензії на розробку власних надр  видавати лише національним компаніям. Почати геологорозвідувальні роботи та видобування газу й нафти у шельфі Чорного та Азовських морів. У Законі "Про державний  бюджет на 2008 рік" передбачити не менше 3 млрд. грн. на розробку та впровадження альтернативних джерел палива. За рахунок використання біопалива, енергетичний потенціал якого становить 24,2 млн.т.у.п, а в перерахунку це 20,8 млрд.куб.газу, можна позбутися залежності від Росії. Влада повинна  законодавчо створити умови для ширшого  використання альтернативних енергоресурсів. Кошти на впровадження енергозберігаючих технологій можна отримати, застосовуючи квоти, які маємо  згідно з  Кіотським  протоколом.

Бразилія, скажімо, забезпечує себе на 20% біопаливом, а Європейський союз до 2010 збільшить частку біопалива до 75%. Чому ми очікуємо? Адже є такі перспективні  проекти, як викид метану й збір його на міських сміттєзвалищах. Метан повинен не вбивати гірників, а створювати додану вартість в економіці.

Другим  шляхом є економне витрачання енергетичних ресурсів. Необхідно впровадити Національну програму енергозбереження, яка модернізувала б виробництво та знизила  витрати населення. Заходи жорсткої економії треба застосовувати, квотуючи постачання газу  підприємствам, які не  впроваджують сучасну енергозберігаючу технологію. Нарешті, результатом  реформи ЖКГ має бути  плата не за кубометри, а за гігакалорії. Влада повинна ухвалити жорсткіші санкції за крадіжку газу. Ще одним кроком до зменшення залежності від російського шантажу є створення резервних стратегічних запасів нафти та газу, як зробили це США та ЄС.

Сьогодні, на жаль, ті  законодавчі акти ("Енергетична стратегія України",  ЗУ "Про альтернативні джерела енергії", ЗУ "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу"), які спрямовані на зміцнення енергетичної безпеки держави, мають виключно декларативний характер.

У співпраці  з Росією слід уникнути посередників і вийти на прямі  міжурядові угоди щодо поставки газу.

Якщо теперішня влада  повторюватиме бездарну  енергетичну політику попередників, то Україна може втратити газотранспортну систему, а відтак - економічну незалежність та суверенітет.

Голова ВО "Свобода"

 Олег Тягнибок