Яворини - це мальовничий куток українських Карпат, що знаходиться поблизу сіл Липа та Лужки на Долинщині. Саме на цій святій землі в 40-их роках минулого століття поклали свої голови за Українську Державу наші Герої. 1 листопада 1946 р. силами полку внутрішніх військ НКВС було виявлено бункер крайового провідника Ярослава Мельника ( був нагороджений Бронзовим та Золотим Хрестами за Заслуги) з дружиною Антоніною ("Танею"), Іваном Хомином ("Скелею") - технічним референтом СБ ОУН та інших підпільників. А неподалік від бункера, в урочищі Глибокому, знаходиться цвинтар. Тут в 1944 році в бою з більшовиками полягли 12 повстанців на чолі з командиром старшинської школи "Полем", щоб дати змогу відійти основній частині (двом куреням) цієї школи. З 1992 року почалось масове вшанування героїв в Яворинах. 18-20 липня відбувся громадсько-політичний захід "Яворини-2008", який цього річ дістав хоч і формальний, але почесний статус обласного. Ще за кілька днів до офіційного відкриття в урочище Розтока, почали з'їжджатись свободівці з різних регіонів України. Яворину-2008 відвідав також голова ВО "Свобода" Олег Тягнибок. Цікаво, що ще напередодні в п'ятницю, в Розтоках вже важко було знайти місце для намету. Програма заходу була традиційною. В перший день двома маршрутами відбулось сходження на гору Яворина, з якої розпочалась хресна дорога до відновленого в середині 90-х місцевими жителями бункера "Роберта". Сотні бажаючих мали змогу побувати в середині колишнього бункера, який сьогодні більше схожий на земляну криївку обладнану входом і виходом для туристів. В1946 році бункер мав в 4 рази більші розміри, замаскований вхід, вентиляцію, кількасот метровий підземний тунель тощо. Як свідчить доповідна секретаря Станіславського обкому КП(б)У Слоня на ім'я секретаря ЦК КП(б)У Хрущова, під час виявлення бункеру більшовикам вдалось знищити 9 повстанців, а саме: Мельника Ярослава Миколайовича ("Роберт", "Корнілов") - крайовий провідник; Мельник Антонину Романовну ("Таня") - жінка "Роберта" і машиністка краєвого проводу; Хомина Івана ("Скала") - технічний референт СБ краевого проводу; Мушинця Сільвестра ("Богдан") і його бійців "Мороза" та "Тимка" -охорона крайового провідника; "Левко" - комендант охорони крайового проводу; "Микола" - колишній поручик дивізії "Галичина", технічний референт крайового проводу по організаційним питанням; "Марійка" колишня спецкур'єрка Надвірнянского районного проводу ОУН, виконувала обов'язки кухарки. Живим в полон взяли Янишевського Йосипа ("Ясний"), уродженця села Витвиця, подальша доля якого невідома. Про масштаб роботи крайового проводу свідчить перелік вилученого: одна радіостанція, два радіоприймача, дві друкарські машинки, три кулемети, шість автоматів, дві гвинтівки, шість пістолетів, багато печаток і штампів радянських установ, в тому числі міліції міста Києва (!) і військових частин. Крім того вилучено 28 орденів і медалей СРСР, 11 партквитків, 9 кандидатських карток, 30 комсомольських квитків, 180 військових квитків, 55 червоноармійських книжок, 78 радянських паспортів та інших документів. Виявлена велика кількість записів і націоналістичної літератури. Також неподалік було виявлено зимовий схрон, де була велика кількість продуктів та антирадянських листівок. Біля бункера священником УГКЦ було проведено панахиду за загиблими. Далі, під проливною карпатською зливою, учасники походу перейшли до цвинтаря старшинської школи УПА "Олені", що розташований за два кілометри від бункера "Роберта". Місцеві жителі кажуть, що у день сходження тут завжди падають дощі - природа оплакує загиблих. На цвинтарі відбувся молебень за загиблими вояками та розповідь про трагічні події, які відбувались в цих лісах: "В неділю 15 жовтня 1944 року зі сходом сонця, в таборі саме готувались до Богослужіння, було помічено якесь військо, що посувалося полонинами в напрямку постою школи. Про більшовиків тоді ще ніхто не думав. Гадали, що це якийсь повстанський відділ. Однак, незадовго після цього на горбі таки появилася більшовицька стежа. На підкріплення прийшла друга чота повстанської сотні, незабаром зав'язався бій. Тим часом штаб школи відступав на Яворини. Перша чота, при якій був командир Коник ліквідувала табір і з обвантаженими кіньми рушила за гору Болта. Саме тоді на Яворині счинилася скажена стрілянина, вибухи гранат, важкі удари міномета. Було ясно, що штаб школи разом з третьою чотою потрапив у засідку. Бій на Яворині не тривав довго. Вислана розвідка і прибулі розбитки принесли страшну звістку, майже цілий штаб було знищено. Впало 12 хлопців, головно між ними командири: майор "Поль", ад'ютант майора "Поля" хорунжий "Ткачук", командир розвідки та зв'язку "Ждан", ройовий польової жандармерії "Вуйко", капелан Н., "Дзвінка" (мабуть зв'язкова) та інші. З цієї засади вирвався ранений сотник "Боровий-Босий", булавний "Зенко" і бійці, що не потрапили в гущу вогню". Загалом учасники яворинського сходження, яке вважається своєрідною героїчною прощею, пройшли повстанськими стежками та перевалами більше 20 кілометрів. Вечором, в наметовому таборі відбулось урочисте запалення повстанської ватри та концерт повстанської пісні у виконанні мистецьких колективів, що тривав до опівночі. А далі, упродовж усієї ночі після сходження, яку тут ще називають героїчною, гості знайомилися, спілкувалися та співали повстанських пісень. Другого дня, після служби Божої, біля пам'ятника Ярослава Мельнику ("Роберту") в центрі села Липа відбувся урочистий мітинг на якому виступали ветерани ОУН-УПА, чільники області та району, представники патріотичних партій краю. На завершення, від'їжджаючи з Липи, по дорозі між селами Слобода Болехівська та Станківці гості "Яворини-2008" мали змогу побачити ще один пам'ятник борцю за волю України Гошовському Василю ("Дорошенко") уродженця Станківців, який в народі отримав назву бункер Дорошенка. 3 жовтня 1950 року 12 повстанців разом з провідником "Дорошенком" перебували у криївці. Ніхто нападу не сподівався. Та раптом стійковий доніс: чекісти оточують криївку!. "Дорошенко" прийняв миттєве рішення - повстанцям по двоє пробиватися до лісу. Забирати з собою тільки зброю та патрони. Залишившись сам у криївці, "Дорошенко" почав нищити і палити все, що могло б дати енкаведистам змогу розправитись з підпільною сіткою області, та провести арешти патріотів. Чекісти за той час підповзли дуже близько до криївки... прогримів вибух і в 29 років обірвалось молоде життя". Вічна слава українським героям! Слава Україні! До зустрічі в Яворинах-2009! Прес-служба Долинської районної організації ВО "Свобода" |