В ніч з 15-го на 16-те жовтня 2007 року група активістів "Євразійського союзу молоді" (ЄСМ) здійснила акт вандалізму на горі Говерла, знищивши (чи імітуючи знищення - за даними СБУ) державної символіки України.

Звістка про цей злочин миттєво розлетілася інформаційним простором, а через деякий час в Інтернеті з'явилося "звернення голови ЄСМ Павла Заріфулліна до українського народу", в якому цей персонаж поклав на свою організацію відповідальність за дії на Говерлі та сказав ще дуже багато цікавого, наприклад заявив, що не визнає законів України бо не вважає її суверенною державою, а в перспективі бачить Україну розділеною на Східну і Західну внаслідок громадянської війни. Державні символи України "лідер" ЄСМ назвав "ганебними символами колаборації" і зухвало "зізнався", що не дивлячись на заборону йому в'їзду на територію України, він неодноразово безкарно перетинав російсько-український кордон і планує роботи це і в подальшому. Кульмінацією "звернення" став відкрити заклик знищувати українську державність, долучаючись до ЄСМ, який в Україні "перейшов на нелегальний стан".

Це - короткий опис подій. Згодом була і реакція керівників держави, правоохоронних органів, які вже встановили особи злочинців (один з виродків виявився громадянином України, двоє інших - російські громадяни).

Але ця стаття має охопити ширшу тему. Не хочеться просто кидати у порожнечу прокляття і погрози, махати кулаками після бійки. Натомість хочеться зазирнути углиб проблеми, а події на Говерлі - якраз нагода це зробити.

Отже, що собою являє цей ЄСМ? Євразійський союз молоді - це російська екстремістська організація, яка діє не тільки на території Росії, але і на просторі колишнього СРСР. Організація є повністю лояльною до сучасної російської влади, але це і не дивно, адже саме російські спецслужби мають безпосередній стосунок до її діяльності. На території інших держав (України в тому числі) ЄСМ діє як ворожа агентура і спрямований на підривну, антидержавну діяльність. Цікаво, що активістами ЄСМ часто є члени українських (за формою, але ніяк не за змістом) партій, наприклад ПСПУ. Не так давно ЄСМ мав дуже тісні стосунки з Братством Корчинського, але в останній час їх шляхи розійшлися.

З іншого боку, не треба переоцінювати організаційну міць ЄСМ в України - по суті, її нема. Є окремі активісти, які утворюють видимість існування організації, а ті ж самі спецслужби можуть діяти під їх прикриттям. Тому мову треба вести не так про сам ЄСМ (який, по-суті, є лише ширмою), а про політику Кремля щодо України, яка реалізується в тому числі і через подібні маріонеткові структури.

Ідеологія ЄСМ - так зване "неоєвразійство", розробником якого є "філософ", один із засновників НБП (Націонал-більшовицької партії), радник президента Путіна Олександр Дугін. "Неоєвразійство" - це синтетичний ідеологічний напрям, в якому поєднуються праві і ліві ідеї, а основою його є прагнення до відродження і постійне розширення євразійської імперії на чолі з Москвою. Дугін створив мішанину, яка повністю підходить сучасній російській владі - у "неоєвразійстві" СРСР органічно поєднується з Російською імперією, Ленін - з Петром І, Троцький - з Іваном Лютим, Сталін - з монахом Філофеєм, російське православ'я з атеїзмом.

Дивно, чому у слові "неоєвразійство" є приставка "євро"? Скоріше мова йде про звичайне "азійство", особливо у контексті проектів Дугіна по етнічній "перебудові" Росії, яка має полягати у змішуванні слов'ян з тюркськими народами. А експансія Москви в Європу (в тому числі і в Україну) є нічим іншим, як експансією "азійства". Тим більше, що "неоєвразійці" вже не соромляться відкрито заявляти про те, що вони є нащадками Чингізхана і Золотої Орди.

В дугінській концепції нема чіткості, але ніхто її і не прагне. Для сучасної Росії необхідна саме така, абсолютно еклектична і гнучка державна ідеологія, але в якій головною і єдиною незмінною ідеєю була б ідея євразійської імперії.

Сьогодні можна стверджувати, що "неоєвразійство" вже є офіційною ідеологією Москви, а Дугін зі своїм ЄСМ артикулює крайній її варіант.

Отже, ми переживаємо період, коли Росія намагається відродити свою колишню велич. Після часів анархії і, по-суті, громадянської війни 1990-их, наступив час стабілізації та укріплення. Погляньмо на той імперський проект, який зараз пропонується Москвою.

На відміну від імперських проектів Петра І та більшовиків, які так чи інакше були західними по своїй формі, сучасний "неоєвразійський" проект повністю скинув камуфляж "європейськості" і "слов'янства", оголивши сутність Москви: ординство. Дугінські теорії не викликають асоціацій з "просвітленою імперією", від них тхне угро-фінським болотом, чимось темним, азійським, незрозумілим для нас.

Петро І, в свій час, намагався "причесати" Московію, надати їй цивілізовано вигляду. Для цього він привласнив українську державну традицію і спокусив цим амбітним проектом тогочасну українську еліту, яка таки зробила з глухого болота велику імперію і культуру. Але угро-фінські і тюркські "роги" стирчали скрізь, сутність московства постійно вилазила з-під слов'янського прикриття.

Більшовики взяли на озброєння ідеї західних соціалістів і революція в Росії йшла під гаслами "осучаснення". Але в результаті СРСР став тріумфом домінування семітів та угро-фінів над слов'янами, що ледь не закінчилося повним винищенням останніх.

Нову імперію Москва збирається будувати вже виключно на своїх власних традиціях. Мова йде про відродження Золотої Орди, без будь-яких "слов'янських" міфів. Між іншим, символ ЄСМ, який зображений на їх прапорах трактується "євразійцями" як "зірка Чингізхана у темному небі Євразії". Тобто Москва відмовляється від тієї державної традиції, яку їм тимчасово позичили українці. І саме час нам згадати про своїх боржників.

А що ж Україна? Чому вона мовчить? Якщо Україна залишатиметься геополітично та ідеологічно пасивною, то рано чи пізно вона не витримає експансії азійства, помноженої на загальну кризу європейської цивілізації.

Насправді ж в України з'являється унікальний шанс виступити новою геополітичною силою. Саме той факт, що ми знаходимося поміж азійством Москви та Європою, на сьогоднішній день паралізованою лібералізмом і декадансом, дає нам можливість виступити самостійною силою і авангардом нової європейської цивілізації.

Ми не повинні просто відмежовуватись від Москви, ми повинні повернути собі свою державну традицію. Проти темного, азійського, угро-фіно-тюркського проекту Москви ми висунемо світлий, чистий, арійський, слов'янський проект Києва. Ми заберемо назад свою справжню назву - Русь і згадаємо, що "Київ - мати міст руських". Ми остаточно утвердимося як центр слов'янства, з якого має розпочатися відродження Європи.

Україна має не тікати від Москви, а запропонувати альтернативний проект структурування східно-європейського простору: замість азійства і Золотої Орди - відновлення Київської Русі. Слов'янське (по суті українське) населення Російської Федерації, якому пани (точніше, мабуть, мурзи) Дугін і Заріфуллін (дуже "слов'янське" прізвище, зауважте!) приготували долю розчинення в тюркських народностях, має бути зорієнтоване на Київ, який і стане їх захисником від азійської експансії.

Слабкість і неповноцінність нинішньої держави Україна якраз і полягає у відсутності зрозумілої і власне української державної традиції, яка була привласнена Російською імперією. Зараз часи змінились, Москва сама відкинула цей скарб, і ми не маємо права не повернути його собі.

Події на Говерлі дійсно стали викликом для української нації. Це один із зовнішніх виявів тектонічних геополітичних процесів, які розгортаються у Східній Європі. Тому "виклик" треба розуміти у історіософському сенсі - як стимул, який змусить націю прокинутися і вибухнути могутнім пасіонарним спалахом. Можливо тільки такі, сповнені нахабства україножерські дії здатні роздратувати український історичний нерв. Адже історія вчить: українці повільно запрягають, але дуже швидко їдуть. І тому азійський виклик має отримати належну відповідь. Цивілізація завжди перемагатиме хаос.

Крім того, лише виникнення нового центру сили у Східній Європі здатне пробудити решту Європи від ліберального сну і відвернути від прірви. Україна завжди була Щитом Європи, а зараз має стати каталізатором її відродження.

Москва намагається відродити темні часи Чингізхана, Київ відродить велику і світлу епоху Святослава Хороброго!

Андрій Іллєнко