З прикрими відчуттями перечитав статтю "Второй удар по Ющенко!", у якій розмову  з народним депутатом Тягнибоком у нашій програмі автор Руслана Прєладишева класифікує як скандал.

Слова та висловлені погляди Олега Тягнибока чомусь ставляться у провину "5 каналу", який авторка називає "дзеркалом революції". У цьому і призначення дзеркала, що "нечего на зеркало пенять, коли рожица крива". Ми показуємо людей такими, якими вони є, події такими, якими вони є і говоримо про проблеми у прямому ефірі.

 Ми запросили нардепа, щоб глядач сам розібрався, чи справедливо саме цей політик отримав ярлики неофашиста, нациста, шовініста та інші. Щоб громадяни, які тримали в руках пропагандистські поштівки  часів  виборів президента, у яких їх лякали "страшним Тягнибоком" за спиною кандидата Ющенка, отримали відповідь із першоджерела - від публічного політика: ярлики та його політичний імідж - це результат пропаганди,  робота політтехнологів чи заслуга самого "першоджерела"?! Розмова у прямому ефірі - це і є публічність і прозорість, а не страусова політика замовчування тем та персон. Що пропонує авторка: приховати Тягнибока? може заборонити йому висловлюватися? чи "прохання ігнорувати", як писалося в колишніх темниках?!

Цитати у програмі не "різних там класичних  авторів", а з "Кобзаря" Тараса Шевченка. Може авторка і його хоче звинуватити  і навісити ярлик  фашиста?

Чи краще на ці проблеми, які мають давні історичні корені, відповісти відкритою дискусією сьогодні? Про подібні проблеми за два дні у тій же програмі говорив Ян Табачник. Не помітили? Можливо, "ніж жувати" -  краще говорити, брати участь у дискусії, а не навішувати звинувачення на телеканал?

Ми залишимо на совісті авторів статті висновки про вплив розмови з Тягнибоком на зовнішню політику України, діяльність Президента. Ми хочемо дати відповідь на закид у  маніпуляціях - "Значит, кому-то нужен был этот эфир?". Так, ми згодні: така розмова без купюр і цензури потрібна суспільству і саме в ім'я  взаєморозуміння та дружби народів.

Щоб запобігти будь-яким звинуваченням, і вас, і авторку Руслану Прєладишеву, і власників вашої газети запросити до дискусії у прямому ефірі.  У цьому й покликання журналістів  у відкритому суспільстві: не роздувати скандал  з розмови,  а  навпаки без скандалу налагодити відкриту дискусію і розмову продовжити. Без табу. І якщо у вас не має табу, то сподіваємось читачі вашої газети зможуть прочитати і наш лист-відповідь.

Редактор "Нового Часу"
Роман Чайка