Під час позачергових виборів 30 вересня 2007 року в Україні широкомасштабно будуть застосовуватись маніпулятивні технології та фальсифікації. При цьому маніпулятивні технології покликані підготувати ґрунт для майбутніх фальсифікацій і прийняття українськими громадянами результатів виборів.

Перше. Підставою для позачергових виборів стали нічні домовленості Ющенка і Януковича. Про що вони домовлялись, - невідомо. Оскільки ці домовленості ретельно приховуються, то можна передбачити, що головним у них є результат виборів, тобто розподіл відсотків між основними гравцями.

Друге.  Ми є свідками програмування ситуації, за якої переможцями будуть визнані лише партії та блоки, які були представлені у Верховній Раді V скликання, можливо за виключенням соціалістів. Відповідні заяви Президента України, Прем'єр-міністра та інших посадовців про те, що після виборів представництво політичних сил в парламенті фактично не зміниться, масово поширюються через ЗМІ, обговорюються політологами на радіо і телебаченні.

Загальновідомо, що результат опитування залежить від того, як задати запитання. Відтак, можна стверджувати, що заявами високопосадовців про результати виборів, по суті, соціологічним службам зроблено замовлення на політичну палітру. Прикладом є дослідження соціологів, проведені у другій половині липня, де фігурує неіснуюча з початку липня "Правиця", але немає "Свободи".

Водночас, активно застосовується єльцинська технологія "Ґаласуй, а то праіграєш!". Перед виборцями ставлять дилему: існують дві нібито "глобальні" непримиренні сили - "помаранчеві" та "біло-сині" - і від того, яка з них переможе, буцімто залежить "виграш" або "програш" виборця. І неважливо, що ні ті, ні інші  нового не пропонують, важливо, щоб "виграла" сила, за яку вболіваєш.

Для здобуття перемоги кожен кольоровий блок безкомпромісно бореться за кожен голос; всі інші партії оголошують "малими" чи "непрохідними". Голос, відданий за ці партії, називають мало що не зрадою, бо "голос пропаде", "голос піде януковичам", "голос піде комуністам" тощо.

Міф про так звану непрохідність створюють підступно: з одного боку партію якнайкраще характеризують - і виборча програма добра, і списки чисті (так було зі "Свободою" під час виборів 2006 року) - а з іншого боку постійно втовкмачують, що "партія непрохідна". Це, до речі, складова ще більшого міфу під назвою "Не на часі". З цим міфом Україна живе останні 16 років: люстрація - не на часі, захист української мови - не на часі, визнання ОУН-УПА борцями за незалежність - не на часі, усунення з влади як "помаранчевих", "білосердечних" та "біло-синіх" олігархів - не на часі.

Наступна маніпуляція - це зомбування виборців радіо-, а, головне, телерекламою. Пам'ятаємо, як виборців буквально нокаутували отими - "не зрадь Майдан", "Покращення вашого життя вже сьогодні", "Справедливість є". Те саме готують й цього разу і, очевидно, що лише три кольорові блоки забезпечать цю зомбувальну рекламу, бо лише вони зможуть викидати по тисячі доларів за 1 секунду рекламного показу.

Ще однією технологією є створення міражів. Наприклад, НУНСО вимучує усіх тезою, що головною проблемою України є депутатська недоторканність. Проте це чистої води спекуляція, бо в нашій державі недоторканність мають всі, хто має хоч якусь посаду. Написано про це в законі чи ні. Можна нагадати, що на виборах місцевих рад 2006 року у виборчі списки включали багато осіб заради депутатської недоторканності, коли ж недоторканність скасували, виявилось, що місцеві депутати без страху можуть дерибанити землю та комунальне майно й без депутатської недоторканності.

Ці всі маніпуляції, а, по суті, фальсифікації свідомості українських громадян застосовують лише для того, щоб українці були готові сприйняти той результат, який їм повідомить ЦВК.

Власне сама можливість фальсифікації результатів виборів закладена на законодавчому рівні: ЦВК, окружні та дільничні виборчі комісії формуються лише блоками і партіями, які мають фракції у Верховній Раді. Оскільки практично всі депутати походять ще з брежнєвської компартноменклатури, вони добре знають сталінський принцип "не важливо, як голосують, важливо - як рахують". Тим паче, що не покарали фальсифікаторів виборів Президента України 2004 року. Маємо численні приклади фальсифікацій і на виборах 2006 року.

Будь-яким запевненням парламентських партій і блоків про неможливість фальсифікацій довіряти не можна. Наприклад, НУНСО рекламувалася після   реєстрації у ЦВК, не оплачуючи з виборчого фонду бігборди про депутатську недоторканість, на них немає реквізитів, визначених законом. Якщо ці сили сьогодні нахабно ігнорують українське законодавство (статті 64-66, 67, 71 Закону України "Про вибори народних депутатів України"), то що вони робитимуть під час підрахунку голосів? А все тому, що ігнорують політичною відповідальністю.

ВО "Свобода" шукає на цих виборах українців. Для нас це плебісцит честі. Закликаємо всіх своїх прихильників прийти до наших штабів і стати спостерігачами "Свободи" на виборах.

Прес-служба ВО "Свобода"